Химич Роман (totaltelecom) wrote,
Химич Роман
totaltelecom

Щодо ситуації навколо ВФ Україна на окупованих територіях

Сьогодні надав інтерв'ю (див. з відмітки 12 хв.) каналу "24" щодо ситуації навколо мережі ВФ Україна на Донбасі. Довгий час я уникав коментарів на цю тему, аби не годувати політичних мародерів, навіжених та інших неадекватів. Але перебіг подій не залишає можливості уникати розмови на цю тему.

Перед інтерв'ю зазвичай готую його тези. Навожу їх тут, аби, по-перше, спростити життя журналістам, які звертаються з цього питання. По-друге, я не можу гарантувати відсутність викривлень моєї позиції в кінцевому матеріалі.

Отже, основна, фактично одна-єдина причина нинішньої кризи навколо мережі ВФ Україна на окупованих територіях Донбасу - це безвідповідальна, аморальна, я б навіть сказав злочинна бездіяльність перших осіб держави, на яких покладена відповідальність за визначення державної політики стосовно військового конфлікту та окупованих територій. Це головнокомандуючий та президент Петро Порошенко та голова РНБО Олександр Турчинов.


За три роки, які продовжується окупація східних теренів України ці двоє не знайшли часу чи бажання визначити та оприлюднити бодай підвалини державної політики щодо телекомунікацій із українськими громадянами, що опинилися по той бік лінії фронту. Мова йде навіть не про повноцінні керівні документи, в яких мають бути визначені цілі, завдання та пріоритети державної політики щодо мереж телекомунікацій та послуг зв'язку на окупованих територіях. Мова йде хоча б про чітку недвозначну відповідь на ключове запитання: "українська держава вважає за необхідне підтримувати канали зв'язку на окупованих територіях чи ні?"

Якщо "ні", тоді українські оператори хутенько згорнули б свою діяльність та пішли з окупованих територій за лічені дні. Якщо "так", тоді постало б питання щодо державної підтримки діяльності операторських компаній в надзвичайних обставинах військових дій та іноземної окупації. Адже на окупованих територіях українська держава не має можливості дотримуватися своїх зобов'язань перед господарюючими суб'єктами, своїми резидентами. Вона не має можливості захищати їхнє майно та працівників, забезпечувати використання радіоефіру и т.і.

Маловідомий факт - українська держава продовжує стягувати плату за частоти на окупованих територіях. Навіть в Криму, з якого оператори пішли ще в 2014 році, три роки тому. Тендери на 4G так само передбачають оплату частот в тих регіонах.

На жаль, за три роки українські компанії, що забезпечували зв'язком наших співгромадян на окупованих територіях, не отримали відповіді на це і подібні йому запитання. У відписках, які, наприклад, давала їм Національна комісія з регулювання зв'язку та інформатизації, говорилося буквально "розділяємо вашу стурбованість щодо складної ситуації, пропонуємо двічі на місяць інформувати про стан справ та проблемні питання, разом з тим звертаємо вашу увагу на необхідність дотримуватися вимог законодавства в сфері звязку та використання радіочастотного ресурсу".

http://forbes.net.ua/business/1376211-pochemu-ukrainskie-operatory-svyazi-riskuyut-poteryat-biznes-v-krymu

Що означає господарча діяльність за таких умов можна проілюструвати трагедією, що мала місце, якщо не помиляюсь, в 2015 році. Група співробітників одного з операторів фіксованих мереж, що займалася відновлювальними роботами на окупованих територіях, потрапила під обстріл. Одного з них було розірвано снарядом, в буквальному сенсі. Евакуювати останки не було можливості. Позиція, що її зайняли органи влади, до яких зверталися по допомогу і колеги, і родичі загиблого, зводилася до того, що довідки про смерть нема, тіла нема, людина діяла на свій страх і ризик, бо держава його туди не посилала.

За умов, коли держава відсторонилася від всіх цих проблем, оператори приймали рішення самостійно, виходячи із сукупності своїх обставин. Київстар вчинив найбільш радикально і припинив свою роботу ще взимку 2015 року, списавши залишене там обладнання та інші активи. Укртелеком та Лайфселл протрималися довше, до початку 2017, поки дії окупантів позбавили їх фізичної можливості підтримувати функціональність мереж.

ВФ Україна обрала інший шлях і всі ці роки продовжувала надавати свої послуги на окупованих територіях. Приймаючи таке рішення, компанія наражалася на безліч проблем. Однією з них є необхідність якось пояснювати сам факт діяльності в ОРДЛО для тих громадян, які щиро вважають це забороненим та протиправним, отже, вбачають в цьому зраду, ганьбу, руку Путіна та підступи сатани. Це автоматично поставило компанію в програшну ситуацію, оскільки пояснення, які вона пропонує весь цей час, не є переконливими, якщо висловлюватися делікатно.

Тому шукачі зради, патентовані патріоти та політичні мародери всі ці роки регулярно звинувачували її бозна в чому. Причому, знов ж таки, очільники української держави на кшталт Олександра Турчинова робили вигляд, що вони ту не при чому, що це виключно внутрішня справа компанії, її відповідальність і провина. Зараз, коли ситуація отримала розголос, шановне панство заходилося робити те, що в нього виходить найкраще, а саме займатися самопіаром та порожніми балачками. Це огидна, мерзенна поведінка, як на мене.

Важливо розуміти, що проблема набагато ширше, аніж правовий статус мереж ВФ Україна на окупованих територіях. На сьогоднішній день, якщо вірити інформації соцмереж, там продовжує функціонувати мережа Інтертелекому. Днями в Запоріжжі СБУ припинила діяльність групи, що нібито організувала VoIP-канал звязку із ОРДЛО. Учасникам групи інкримінують порушення законодавства в сфері телекомунікацій та шпигунство.

Але і це не все.

Учасники ринку страшенно потерпають від епідемії злочинних зазіхань на їхні мережі. Щодня по всій країні фіксуються без перебільшення десятки, а бува і сотні атак на обладнання. Зазвичай ці атаки мають ознаки злочинів, спрямованих на отримання зиску у вигляді перепродажу обладнання або здачі на металобрухт. Все частіше оператори фіксують атаки, які не мають економічного сенсу, як от знищення розподільчих колодязів. Такі атаки мають всі ознаки диверсійних актів. Але СБУ, яка теоретично протидіє такого штибу протиправним зазіханням, відмовляється взагалі займатися ними.

Тому все це, від поточної кризи навколо мереж ВФ Україна на Донбасі до проблеми із "вирізами" кабелю та обладнання на підконтрольній території є різними проявами однієї й тієї ж проблеми. Ця проблема може бути сформульована у такий спосіб: у випадку індустрії телекомунікацій українська держава, її інститути та представники відмовляються вчиняти так, як того вимагає логіка військового конфлікту та терористичної загрози.

Тобто всі ці фізичні та юридичні особи або брешуть та замовчують й насправді не вірять в реальність таких загроз, або демонструють злочинну бездіяльність, або є співучасниками агресії проти української держави.





P.S. Мой блог переехал по адресу totaltelecom.dreamwidth.org



Исходная запись доступна по адресу https://totaltelecom.dreamwidth.org/545456.html Вы можете комментировать её там, используя OpenID, т.е. ваши действующие логин и пароль ЖЖ.
Tags: vodafone, война, государственное регулирование, критика, мобильная связь, экспертная деятельность
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 8 comments